Збаразький замок

Супер фортеця! Цікава і ззовні, цікава і експозиціями в середені! Обов'язково підіть в підземелля-моторошно,коли розумієш,що дісно так катували людей...підніміться на стіну фортеці, вхід зліва, як одразу зайшли в центральний вхід. Навколо замку є доглянутий парк. Можна купити морозива і прогулятися! Дуже сподобалося, всім раджу

Дуже вражаючий замок, екскурсії проводять спеціалісти, підземелля вражаюче, каплиця яка розташована на другому поверсі вражає, тут є речі-реліквії церковних традицій! Монстранції, облеченяя єпископа, чаша стародавні церковні книги, одним словом сюди варто приїхати знову! До нових зустрічей, Збараж!!!

Замок в дуже гарному стані, відреставровано все, багато відкривають експозиціїйних залів, розділених по типам мистецтва : картини, різьба по дереву, античні засоби меліорації, зброя, посуд, засоби катування, одяг, меблі, церковна атрибутика, скульптури. Вхід 40 грн (2018 рік) для дорослих. Що вразило, це те шо в кожній кімнаті ширококутна камера спостереження, з монітором у касі... що дозволило зекономити в подальшому на працівниках... мене вразили скульптури з дерева вирізьблені Володимиром Лупійчуком.

Ай, молодець Файний палас з файними стінами і підлогою. Ходив було ними і мені сподобалось, ноги не підкошувались. Там ще вода є файна з колодязем, хто хоче пити чи 100$ на щастя кинути, то там це вітається. Ще видів як людей колись катували, то всьо круто, потім в себе з москалями таке буду робити. Чув, що то всьо файно є, а файно то є добре. Там ще лицарські обладунки можна увидіти, зброя не така і стара там, свиней дома і то старішою і тупішою чищу

Фортифікаційна оборонна споруда у мальовничому містечку Збараж належить до шедеврів замкового мистецтва Тернопільщини. Це одночасно і палац і фортеця. Красивий і міцний він пережив не одну облогу та дійшов до наших днів неоціненною пам’яткою архітектури краю XVII століття.Будівництво замку у Збаражі було справою двох братів – Юрія та Христофора. Цей князівський рід можна назвати українсько-литовсько-польським. Різні його представники були управителями, королівськими писарями та дворянами, старостами. Прізвище Збаразькі пішло від назви відомого міста Збаража. Князі Криштоф і Юрій були дуже багатими. Вони навчались в Італії, слухали лекції Галілео Галілея. У зрілому віці обоє прийняли католицизм. Та ні один не був одруженим і не залишив нащадків. Тож після смерті братів збудований у Збаражі замок перейшов до найближчих родичів засновників. Замок будували лише 5 років (з 1626 по 1631 рік). У свої перші дні він виглядав дещо не так, як зараз. Це бувла будівля типу “palazzo in fortezza” (палац у фортеці). Укріплення його відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва. Двоповерхова в’їзна брама була одноповерховою, бастіони були вищими. А під землею довгі ходи вели від палацу до криниці, а далі – у місто. Родина Вишневецьких успадкувала маєток у 1636 році. Але це не врятувало замок від руйнувань під час Визвольної війни та через три десятиліття від турецької навали. Пізніше турки нищили замок вогнем, а що не згоріло – руйнували самостійно. Після такого збаразькі укріплення взявся відновлювати сам Байда Вишневецький. Дмитро отримав розкішний і могутній замок у спадок. А згодом зробив його своєю особистою резиденцією. після Вишневецький замок перейшов у власність Потоцьких і був резиденцією цього роду аж до середини ХІХ століття. За цей час московські війська двічі руйнували архітектурну пам’ятку. У рамках першого їхнього завойовницького «візиту» побував у Збаражі і цар Петро І. Останнім власником Збаразького замку був Тадеуш Нементовський. Він дбав про історичну будівлю, частково реставрував її за свій кошт. Та, на жаль незадовго сюди знову навідались московіти. І знову поруйнували замок: висадили в повітря каземати, понівечили замок, розібравши дах і стелю просто на дрова. Після Другої світової війни від фортеці залишилися хіба каркас і деякі фрагменти оборонних мурів, каміння з яких потім розібрали на будівництво радянських ферм. У перші роки незалежності замковий комплекс у Збаражі було оголошено історико-архітектурним заповідником.